Історія інформатики

Будь-яка нова наукова дисципліна, відповідаючи на певні актуальні виклики сучасності, має свої історичні витоки. У цьому сенсі інформатиці поталанило. Незважаючи на свій юний вік (а сучасна інформатика, набула свого бурхливого розвитку порівняно недавно – у другій половині XX ст.), її дескриптологічні корені простягаються далеко в минуле, коли вперше виникла ідея формалізації розумової діяльності людини. Перший крок у цьому напрямі зробив Арістотель (384–322 рр. до н. е.) у теорії силогізмів. Значно пізніше, тільки через півтори тисячі років, було зроблено наступний крок і висунуто загальну ідею механізації логічних умовиводів і відокремлення їх від мозку людини. Вона належала іспанському логіку Р. Луллію (1235–1315), який поставив задачу на основі Аристотелевої логіки розробити універсальний метод пізнання й механізувати його за допомогою спеціальної машини, яка б моделювала силогічні виведення. Хоча Р.Луллію не вдалося до кінця реалізувати свій задум і побудувати таку машину, сама ідея і спроба моделювання та механізації логічних умовиводів стала піонерською в галузі створення штучних обробників інформації.     Принциповим кроком на шляху до інформатики було створення в надрах математичної логіки й основ математики спеціальних інтенсіональних дескриптивних систем, призначених для уточнення й вивчення загальних властивостей інтуїтивного до цього поняття алгоритму та обчислюваної функції. Серед перших таких систем були лямбда-числення А. Чорча (1936), машини Тьюрінга (1936), алгоритми Поста (1936) тощо. Згодом було доведено, що в певному сенсі всі ці моделі алгоритмів еквівалентні. Уточнення поняття алгоритму дозволило виділити клас алгоритмічно розв’язних задач. Для багатьох задач була доведена їхня алгоритмічна нерозв’язність. Перший приклад такої задачі навів А. Чорч (1903–1995), який довів нерозв’язність чистого прикладного числення предикатів.  Багато проблем, що сьогодні вирішує інформатика, давно розроблялись в руслі інших дисциплін: бібліотечної справи, бібліографії, лінгвістики тощо. Ще на початку 20 століття бельгійський юрист і учений Поль Отле запропонував об'єднати комплекс процесів із збирання, обробки, зберігання, пошуку і розповсюдження наукових документів під загальною назвою «документація», що іноді служить синонімом терміну «інформатика». В 1931 Міжнародний бібліографічний інститут, заснований П. Отле і бельгійським юристом і громадським діячем А. Лафонтеном в 1895, було перейменовано в Міжнародний інститут документації, а в 1938 — в Міжнародну федерацію з документації, яка й надалі лишається основною міжнародною організацією, що об'єднуєспеціалістів з інформатики і науково-інформаційної діяльності. В 1945 з'явилась стаття американського вченого та інженера В. Буша «Можливий механізм нашого мислення», в якій вперше широко ставилось питання про необхідність механізації інформаційного пошуку. Міжнародні конференції з наукової інформації (Лондон, 1948; Вашингтон, 1958) знаменували перші етапи розвитку інформатики. Важливе значення мало вивчення закономірностей розсіювання наукових публікацій, проведене С. Бредфордом (Великобританія, 1948). До середини 60-х років 20 століття розроблялись в основному принципи і методи інформаційного пошуку та технічні засоби їхньої реалізації. У. Баттен (Великобританія), К. Муерс і М. Таубе (США) заклали основи координатного індексування; Б. Вікері, Д. Фоскет (Великобританія), Дж. Перрі, А. Кент, Дж. Костелло, Г. П. Лун, Ч. Берньер (США), Ж. К. Гарден (Франція) розробили основи теорії і методики інформаційного пошуку. С. Клевердон (Великобританія) вивчив методи порівняння технічної ефективності інформаційно-пошукових систем різного типу. Р. Шоу (США) і Ж. Самен (Франція) створили перші інформаційно пошукові пристрої на мікрофільмах і діамікрокартах, що стали прообразами багатьох спеціальних інформаційних машин. К. Мюллер і Ч. Карлсон (США) запропонували нові методи репродукування документів, які лягли в основу сучасної техніки репрографії. Сучасний етап розвитку характеризується глибшим розумінням загальнонаукового значення науково-інформаційної діяльності та все ширшим застосуванням у ній електронних обчислювальних машин.