Видатні вчені інформатики

Віктор Михайлович Глушков

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року в Ростові-на-Дону у родині службовців. Батько Михайло Іванович Глушков родом із станиці Луганської, Україна^[2]. Мати із станиці Каменської (зараз Каменськ-Шахтинський), Ростовської області, Росія. У 1941 із золотою медаллю закінчив середню школу № 1 в місті Шахти. Вищу математичну освіту отримав в Новочеркаському політехнічному інституті (1943–1948) та Ростовському держуніверситеті (1947–1948).

З жовтня 1948 працював викладачем в Уральському лісотехнічному інституті, одночасно проводив інтенсивну науково-дослідну роботу.

У 1951 В. М. Глушков захистив кандидатську, а у грудні 1955 р. — докторську дисертацію у Московському державному університеті.

1-й корпус Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова

Наступні 25 років активного життя ученого найтіснішим чином пов'язані з Академією наук УРСР та Інститутом кібернетики АН УРСР.

На запрошення академіка Б. В. Гнєденка у 1956 В. М. Глушков стає завідувачем лабораторії обчислювальної технікиІнституту математики Академії наук УРСР. Саме у цій лабораторії у 1950 під керівництвом С. О. Лебедєва було розроблено перший радянський комп'ютер («МЭСМ»).

У 1957 стає директором Обчислювального центру АН УРСР.

У 1958 В. М. Глушкова обирають членом-кореспондентом АН України за спеціальністю Алгебра.

У лютому 1961 В. М. Глушкова було обрано дійсним членом Академії наук України, а у 1964 він стає віце-президентом АН УРСР.

1962 року на базі Обчислювального центру Глушков створює Інститут кібернетики АН УРСР. Будучи його директором, він будує цілий комплекс корпусів на краю Києва («Кібцентр») та житлові багатоповерхові будинки для співробітників Інституту. Так, за 20 років кількість працівників інституту зростає з кількох сотень до кількох тисяч. Значну увагу приділяв популяризації кібернетики як науки, та автоматизації економіки Радянського Союзу. В Інституті кібернетики під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ «Киев» і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Днепр». Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління^[1]. Практично всі розроблені в Інституті ЕОМ за його керівництва в свій час майже не поступалися закордонним аналогам і мали оригінальну архітектуру (лише на початку 80-х Союз перейшов на копіювання закордонних аналогів обчислювальної техніки, що згодом призвело до серйозного відставання радянських взірців від закордонних).

Під керівнцтвом Віктора Михайловича Головна редакція «Української радянської енциклопедії» видала першу в світі «Енциклопедію кібернетики» у 2-х томах українською (1973) та російською (1974) мовами.

Помер 30 січня 1982 року. після тяжкої хвороби. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Віктор Михайлович Глушков Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року в Ростові-на-Дону у родині службовців. Батько Михайло Іванович Глушков родом із станиці Луганської, Україна[2]. Мати із станиці Каменської (зараз Каменськ-Шахтинський), Ростовської області, Росія. У 1941 із золотою медаллю закінчив середню школу № 1 в місті Шахти. Вищу математичну освіту отримав в Новочеркаському політехнічному інституті (1943–1948) та Ростовському держуніверситеті (1947–1948). З жовтня 1948 працював викладачем в Уральському лісотехнічному інституті, одночасно проводив інтенсивну науково-дослідну роботу. У 1951 В. М. Глушков захистив кандидатську, а у грудні 1955 р. — докторську дисертацію у Московському державному університеті. 1-й корпус Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова Наступні 25 років активного життя ученого найтіснішим чином пов'язані з Академією наук УРСР та Інститутом кібернетики АН УРСР. На запрошення академіка Б. В. Гнєденка у 1956 В. М. Глушков стає завідувачем лабораторії обчислювальної технікиІнституту математики Академії наук УРСР. Саме у цій лабораторії у 1950 під керівництвом С. О. Лебедєва було розроблено перший радянський комп'ютер («МЭСМ»). У 1957 стає директором Обчислювального центру АН УРСР. У 1958 В. М. Глушкова обирають членом-кореспондентом АН України за спеціальністю Алгебра. У лютому 1961 В. М. Глушкова було обрано дійсним членом Академії наук України, а у 1964 він стає віце-президентом АН УРСР. 1962 року на базі Обчислювального центру Глушков створює Інститут кібернетики АН УРСР. Будучи його директором, він будує цілий комплекс корпусів на краю Києва («Кібцентр») та житлові багатоповерхові будинки для співробітників Інституту. Так, за 20 років кількість працівників інституту зростає з кількох сотень до кількох тисяч. Значну увагу приділяв популяризації кібернетики як науки, та автоматизації економіки Радянського Союзу. В Інституті кібернетики під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ «Киев» і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Днепр». Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління[1]. Практично всі розроблені в Інституті ЕОМ за його керівництва в свій час майже не поступалися закордонним аналогам і мали оригінальну архітектуру (лише на початку 80-х Союз перейшов на копіювання закордонних аналогів обчислювальної техніки, що згодом призвело до серйозного відставання радянських взірців від закордонних). Під керівнцтвом Віктора Михайловича Головна редакція «Української радянської енциклопедії» видала першу в світі «Енциклопедію кібернетики» у 2-х томах українською (1973) та російською (1974) мовами. Помер 30 січня 1982 року. після тяжкої хвороби. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Лебедєв Сергій Олексійович Народився 2 листопада 1902, Нижній Новгород - вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ Навчався в Московському Вищому Технічному училищі. Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (1947) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) першої в СРСР і на європейському континенті обчислювальної машини МЕЛМ (малої електронної лічильної (обчислювальної) машини) (1950). 1953 року була створена ВЕЛМ (велика електронна лічильна машина). На її базі пізніше створені всі радянські ЕОМ («Стріла», «Мінськ», «Урал», «Дніпро», «Мир», М-20, М-220...). Доповідь С.Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найбільш швидкодіючими в Європі. 1960 року у Києві під керівництвом В.Глушкова сконструйовано напівпровідникову ЕОМ "Дніпро". Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР в період ядерного протистояння. Учень С.Лєбєдєва В.Бурцев створив ЕОМ "Діана-1" та "Діана-2", що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г.Кисунько. Детальніше – в розділі 4 "Військова справа Основний доробок Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно суперничала з американською фірмою IBM. Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найбільш складних ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації. В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948 — 1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я прийняв рішення якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. В зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальна компоновка машини та принципові схеми її блоків. В першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії.» Сергієнко Іван Васильович Народився 13 серпня 1936 року у селі Білоцерківцях, Полтавської області. Відразу після закінчення у 1959 р. механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка пов'язав професійне життя з Інститутом кібернетики. У 1964 році захистив кандидатську дисертацію. У 1972-му — захистив докторську дисертацію і став професором кафедри обчислювальної математики Київського держуніверситету, а згодом — завідувачем її філії в Інституті кібернетики. Від 1994 р. очолює кафедру теорії управління Московського фізико-технічного інституту. З 2002 р. керує філією кафедри автоматизованих систем обробки інформації та управління Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Ці кафедри названих вищих навчальних закладів працюють як базові безпосередньо в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України. Фундатор наукової школи з комп'ютерної математики та інтелектуальних інформаційних технологій Автор понад 700 наукових праць, з них 40 монографій; підготував 22 доктори та 60 кандидатів наук. Президент Української федерації інформатики (УФІ), яка прийнята в міжнародну організацію CEPIS[en](Council of European Professional Informatics Societies), що функціонує при Європейському Союзі. Голова Національного Комітету України з інформатики. Голова наукових рад НАН України «Інтелектуальні інформаційні технології» та з проблеми «Кібернетика». Головний редактор міжнародного науково-теоретичного журналу «Кібернетика та системний аналіз» та журналу «Комп'ютерна математика», член редколегій низки журналів. Член ряду міжнародних організацій, що координують діяльність в галузі інформатики в різних країнах світу. Анато́лій Васи́льович Ані́сімов  (15 червня 1948) — український кібернетик, доктор фізико-математичних наук, професор, декан факультет кібернетики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка,член-кореспондент НАН України (2009), дійсний член Академії наук вищої школи України.  Лауреат премії Національної академії наук України імені Глушкова у галузі кібернетики (1994). Соросівський професорський ґрант (1995–1996). Лауреат Державної премії України (1998). Заслужений діяч науки і техніки України (2005).[2] Нагорода Ярослава Мудрого АН ВШ України (2006). Лауреат премії НАН України імені С. О. Лєбєдева у галузі обчислювальної техніки (2007).[3] Заслужений професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (2008). Відзнака президії НАН України «За підготовку наукової зміни» (2008). Орден «За заслуги» III ступеня (2009). Єршов Андрій Перович       Радянський програміст і математик, один з творців «шкільної інформатики», лідер в області теорії й автоматизації програмування, основні праці якого охоплюють теоретичне й системне програмування, мови програмування, теорію схем програм, мішані обчислення.      Завдяки унікальним здібностям наукового передбачення, А. П. Єршов одним перших у країні усвідомив ключову роль обчислювальної техніки в прогресі науки й суспільства й з початку 80-х рр. почав активно займатися педагогічною діяльністю, спрямованою на просування програмування, а потім й інформатики в систему освіти, а також масову свідомість.      В 1985-86 рр. А. П. Єршовим разом із групою співавторів були підготовлені й випущені пробні навчальні посібники для середніх навчальних закладів «Основи інформатики й обчислювальної техніки» (частина I і частина II — для 9-10 класів) і під його науковим керівництвом почалося викладання інформатики як навчального предмета у всіх школах Радянського Союзу.